Год создания: 2006

Автор книги: Фільченков О.О., Стойка Р.С.

Раздел медицины: Онкологія

Ebook формат: DjVu

Качество книги: Відскановані сторінки

Краткое описание книги: У практичному посібнику «Апоптоз і рак: від теорії до практики» розглядаються останні досягнення у вивченні клітинних та молекулярних механізмів апоптозу. Крім того, описані наявні методи виявлення та дослідження апоптотичних клітин in vitro та in vivo, значення апоптозу в розвитку злоякісних новоутворень та використання модуляторів апоптозу для лікування онкологічних хворих.
Смерть живих організмів є предметом зацікавлення не лише природодослідників, але й філософів. Постійно виникає питання, чому смерть є неминучою і в багатьох випадках наперед запрограмованою. В останні три десятиліття наші уявлення про смерть клітин тканин та органів піддалися серйозному переосмисленню. Цьому сприяли відкриття, зроблені незалежно двома групами вчених, які використовували різні об'єкти та підходи у своїх дослідженнях. Очевидно, тут доречно згадати слова відомого фізика Макса Планка про те, що головною рисою кожної нової наукової ідеї є певне поєднання двох різних за суттю явищ. На початку 70-х років минулого століття австралійський вчений Джон Керр вперше описав особливості ультраструктурних змін, що відбуваються в клітинах ссавців під час їх фізіологічної загибелі, що не викликана дією якогось патогенетичного чинника. Пізніше він та його колеги (А. Віллі та А. Кюрі) з Едінбургу в Шотландії систематизували дані, що стосуються цього явища, та запропонували термін «апоптоз» для його позначення.
Приблизно у той самий час інші вчені з Великої Британії - Сідней Пренер та його співробітник Джон Салстон, а також американець Роберт Горвіц, займаючись вивченням мікроскопічного грунтового хробачка Caenorhabditis elegans, ідентифікували гени, що контролюють загибель клітин під час розвитку цього примітивного організму. Значний інтерес до апоптозу на початку 90-х років минулого століття привів до виявлення у ссавців генів, подібних до «генів смерті» у нематоди (С. elegans). Після цих праць тема апоптозу стала не лише популярною, але й надзвичайно плідною. У комп'ютерній інформаційній системі PubMed станом на грудень 2004 року знаходилося біля 92000 наукових статей, в яких вживається термін «апоптоз» - слово, яке ще не так давно було малознайомим широкому колу природодослідників.
Виявлення явища апоптозу стало справді революційним у біології і його можна порівняти з такими важливими відкриттями, як, наприклад, існування клітинного циклу. Тому першовідкривачі апоптозу стали розглядатися як імовірні претенденти на отримання Нобелівської премії з фізіології та медицини. Перед комітетом, який присуджує такі премії, стояло складне завдання. У результаті ретельного розгляду цього питання 10 грудня 2002 року в річницю смерті Альфреда Нобеля на церемонії вручення премії його імені перед королем Швеції стояли С. Бренер, Сер Дж. Салтсон і Р. Горвіц. Зараз це вже історія, хоч дискусії з приводу правомірності саме такого вибору Нобелівського комітету не припиняються.
У книзі «Апоптоз і рак: від теорії до практики» узагальнені найновіші відомості про закономірності та механізми загибелі клітин евкаріютичних організмів. Порівнюються різні форми такої загибелі - апоптоз, який ще називають запрограмованою або фізіологічною смертю клітини, автофагія і некроз - патологічна смерть клітин.
Практичний посібник «Апоптоз і рак: від теорії до практики» розрахована на фахівців у різних галузях біології та медицини. Вона буде корисною не лише для лікарів-онкологів, але й для широкого кола читачів, які цікавляться новинками в галузі природничих наук.

Разделы книги

АПОПТОЗ: ІСТОРІЯ, МЕХАНІЗМИ ТА БІОЛОГІЧНЕ ЗНАЧЕННЯ (Р.С. Стойка)

1.1. Апоптоз, автофагія і некроз
1.2. Історія вивчення апоптозу
1.3. Індуктори і супресори апоптозу
1.4. Зміни структури і функції клітин при апоптозі
1.4.1. Регуляція клітинного циклу
1.4.1.1. Білок р53
1.4.1.2. Білок Rb
1.4.1.3. Транскрипційні фактори E2F
1.4.1.4. NF-kB
1.4.1.5. Дефіцит факторів росту та інгібування синтезу макромолекул
1.4.1.6. Білок с-Мус
1.4.2. Деструкція клітинних компонентів
1.4.2.1. Каспази та їх інгібітори
1.4.2.2. Фрагментація ДНК
1.4.3. Гомеостатичні та репараційні процеси
1.4.3.1. Мітохондрії та апоптоз: роль білків родини Всl-2
1.4.3.2. Репарація ДНК
1.4.4. «Біологічний годинник»: роль теломерази
1.4.5. Аноікоз
1.4.6. Фагоцитоз апоптотичних клітин
1.5. Біологічне значення апоптозу
1.5.1. Тканинний гомеостаз
1.5.2. Ембріогенез та морфогенез
1.5.3. Імунна система
1.5.3.1. Рецептор-опосередкований апоптоз
1.5.3.2. Рецептор-незалежний апоптоз
1.5.4. Репродуктивна система
1.5.4.1. Жіноча репродуктивна система
1.5.4.2. Чоловіча репродуктивна система
1.5.5. Апоптоз і захворювання людини
1.5.5.1. Атеросклероз
1.5.5.2. СНІД
1.5.5.3. Хвороба Альцгеймера

ПРИНЦИПИ І МЕТОДИ ВИЯВЛЕННЯ АПОПТОТИЧНИХ КЛІТИН (О.О. Фільчепков)

2.1. Верифікація апоптозу in vitro
2.1.1. Світлова, флуоресцентна, електронна та конфокальна мікроскопія
2.1.2. Спектрофотометрія, магнітно-резонансна та інфрачервона спектроскопія
2.1.3. Цитометрія в потоці (ЦП)
2.1.4. Гель-електрофорез ДНК та метод ДНК-комет
2.1.5. Імуноензимний аналіз
2.2. Візуалізація апоптозу in vivo
2.2.1. Прижиттєвий аналіз тканин і органів
2.2.1.1. Однофотонна емісійна комп'ютерна томографія (ОФЕКТ)
2.2.1.2. Позитронна емісійна томографія (ПЕТ)
2.2.1.3. Магнітно-резонансна томографія (МРТ)
2.2.1.4. Магнітно-резонансна (МР)-спектроскопія
2.2.1.5. Ультразвукова допплер-спектроскопія (УДС)
2.2.1.6. Флуоресцентна стереомікроскопія
2.2.2. Прижиттєвий аналіз біологічних рідин
2.3. Значення кількісної оцінки апоптозу для онкології

РОЛЬ АПОПТОЗУ В ОНКОГЕНЕЗІ (О.О. Фільчепков)

3.1. Хімічний і спонтанний онкогенез
3.2. Фотоонкогенез
3.3. Вірусний онкогенез
3.4. Ангіогенез та метастазування пухлинних клітин

ВИКОРИСТАННЯ МОДУЛЯТОРІВ АПОПТОЗУ ДЛЯ ЛІКУВАННЯ ОНКОЛОГІЧНИХ ХВОРИХ (О.О. Фільчепков)

4.1. Антибластичні препарати
4.2. Антиангіогенні препарати
4.3. Противірусні препарати
4.4. Цитопротекторні препарати
4.5. Комбінована терапія